Що таке звук? А що таке тиша в термінах звуку? Як звук і тиша впливають на нас?

Для українців, в умовах брутальної війни, ці два явища набули особливого значення.

… сонячний ранок пронизують звуки сирен і змінюють сприйняття всього навколо. Я продовжую писати опис свого проєкта «Heal» і розумію, наскільки він про сьогодення. Сьогодення не тільки моє чи моїх земляків, але й загалом про наше. Про людське. Тим часом, чергова ракетна атака на Київ. Ціль – дитяча лікарня…

Для цивільних і солдатів звук є найбільш страхітливим і водночас найзначущішим елементом. Після тривоги звуки, які ми не можемо бачити, а лише чути, утворюють травматичні переживання.  Інколи зпросоння не вдається відрізнити звуки проїжджаючих повз автомобілів від ракет, що наближаються. У реабілітаційних центрах, де лікують військовослужбовці, знімають сушарки для рук, щоб адаптувати простір для процесу їхнього зцілення.

І звук, і тиша можуть бути подразниками, викликати спогади і ставати джерелами зцілення.

Поєднанням звуків із тишею у певні моменти (між звуками) можна досягти різного ефекту.  А найцікавіше полягає у тому, що такий ефект сприйматиметься по-різному кожним зі слухачів, залежного від становища і його життєвого досвіду.

Завдяки моїм менторам Jeremiah Chiu та Marta Sofia Honer, під час програми наставництва Time Based ми напрацювали універсальну концепцію. Вона дає розуміння як можна працювати з будь якими обʼєктами.

Безпосередньо цей перформанс ґрунтується на реальній історії «Втраченого раю» Поліни Райко, української аматорської мисткині з трагічною долей, яка знайшла віддушину у малюванні і розмалювала власний будинок у стилі наїв. Це був її спосіб зцілення.

З приходом гидкої росії, внаслідок одного із численних терористичних актів, було зруйновано дамбу Каховського водосховища, що у свою чергу спричинило техногенну катастрофу. Це зруйнувало створений Поліною власний “Шлях до раю”.

Ця історія вчить нас невичерпної любові попри усі жахіття сучасного світу. Це, мабуть, те єдине, за що ще можна і дуже вартує триматися, підтримуючи себе, своїх рідних, своє оточення та однодумців.

У перформансі було також місце для імпровізації як внутрішнього відчуття і прожиття цієї історії. А що відчує тут слухач? Це те запитання, на яке я, на превелику радість, немаю відповіді.

Розкрийте свій внутрішній зір і дозвольте представити вашій увазі «Heal» (Зцілення).